Крути! Крути! Мужність і посвята... Вірність, що міцніша понад смерть.

         Добре кажуть: “Хто не знає свого минулого, не вартий свого майбутнього”. І це дійсно так, бо так само, як дерево тримається на землі своїм корінням, так людина тримається на землі своїм минулим. Людина, яка не знає минулого – як перекотиполе, куди вітер подме, туди воно й котиться. Куди вітер приб’є – там і залишить своє насіння. Але ж людина не перекотиполе. Саме тому ми повинні знати історію. А історія наша полита кров’ю і сльозами. Однією з найтрагічніших її сторінок є бій під Крутами.

        29 січня 1918 року назва невеликої станції,  що розташована на Чернігівщині уздовж лінії Бахмач-Київ, ознаменувала відлік нового духовного злету нації, який уже протягом майже століття є національним символом для десятків поколінь борців за свободу та незалежність. Вже 15 січня 1918 року на засіданні Української Центральної Ради було прийнято 4 Універсал, який проголошував незалежність Української Народної Республіки. Проте більшовицька влада не хотіла так просто віддавати свого “молодшого брата”. Після захоплення Харкова і Полтави більшовики спрямували своє п’ятитисячне військо під проводом М. Муравйова на Київ.

       Вздовж залізничного шляху, Бахмач – Київ, проводили наступ об’єднанні більшовицькі сили. Зупинити ворога було нікому. Головні сили української армії були зосереджені на Правобережжі, де стримували наступ на Київ фронтових частин російської армії.

      Лише під станцією Крути на прогоні Бахмач-Ніжин нашвидкуруч зібраний загін під командуванням сотника А.Гончаренка, який складався з 300 студентів, гімназистів-старшокурсників і військових курсантів, спробував зупинити червоноармійців. Студентською сотнею командував сотник Омельченко.

       Більшість захисників загинули відразу. Ті, хто вцілів – розібрали колію і зуміли на декілька днів затримати наступ більшовиків.

      Героїчна молодь без сумнівів і вагань стала на захист молодої держави. Багато хто із студентів утік із дому, щоб уникнути тяжкого прощання з батьками. Більшість – ніколи не тримали рушниці в руках.

     29 січня, вранці, війська червоних щільними колами розпочали наступ. Ворогів було вдесятеро більше, вони були озброєні в десятки разів краще. Очевидно, більшовики були впевнені, що ніхто їм не заступить шлях на Київ. Та молоді добровольці зустріли їх вогнем.

      За першою ворожою атакою накочувалася друга, третя… захисники мали значні втрати. Проте українська юнь витримала цей цілоденний бій. Юнаки падали під кулями, але не відступали. Молоді герої в останньому розпачливому пориві кидалися в атаку на ворога, але були нещадно знищені.

       У темряві студенти втратили орієнтири і пішли на вогні – станцію Крути. Ці 32 студента потрапили в полон, їх по звірячому мордували, а на світання 28 юнаків повели на розстріл. Більшовицькі кати заборонили селянам ховати тіла хлопців за християнським обрядом.  Кількох поранених більшовики відправляли до Харкова на подальші допити, і вони якимось дивом урятувалися.

       Після підписання Брестського миру, який замінив владу більшовиків на австрійців та німців, 19 березня 1918 року в Києві відбувся урочистий похорон на Аскольдовій горі 28 полеглих бійців у бою під Крутами.

       Не можна викреслити з пам’яті людської той великий та безсмертний подвиг юних студентів, що захищали українську державність, поклавши на її вівтар найцінніше – власне життя.

 

Яка ж вдалась сьогодні днина, що хочеться співать пісень! Моя Соборна Україна знов зустрічає новий день!

22 січня Україна відзначає 102 річницю Дня Соборності України.

        «Віднині є тільки одна незалежна Українська народна Республіка. Віднині український народ, звільнений могутнім поривом власних сил, має змогу об’єднати всі зусилля своїх синів для створення нероздільної незалежної української держави на добро і щастя українського народу».   Саме ці слова 102 роки тому започаткували Соборність нашої держави.

        В бібліотеці підготовлено перегляд, приурочений Акту Злуки 1919 року.

        Незалежність – це передусім відчуття внутрішньої єдності. Щиро вітаємо усіх українців з Державним святом.  Запрошуємо до бібліотеки, щоб познайомитися з минулим України, з документальних джерел дізнатися історію державотворення країни та бути освіченим громадянином України.

З передзвоном на поріг вже ступає Новий рік!

                                                   Шановні користувачі бібліотеки!

                 Сріблиться сніг за вікном і тонкий голосок хуртовини вже затягнув свій мелодійний спів про майбутні чудеса новорічної ночі, а це означає, що скоро життя кожного стане трішечки кращим. Нехай чари і магія увірвуться у ваше життя. 2021, наступаючий рік, буде добрий і ніжний, не допустить помилок минулого і, вступивши у свої права, закриє двері для образ і розчарувань, залишивши їх позаду без єдиного шансу на повторення у майбутньому.                                                               Бобрівницька сільська бібліотека  щиро вітає вас  з наступаючим  Новим роком!                 Бажаємо, щоб він  був безумовно успішним, безсумнівно везучим, неймовірно щасливим. Нехай Новий  2021 рік принесе лише радість, здоров’я, щастя і любов. Люди навколо стануть більш дружелюбними, світ – яскравішим, справи – легшими, дружба – міцнішою, любов – сильнішою. Нехай серце співає, творить і любить! І щоб обов’язково в Україні наступив мир!

        Зі святами!

Завжди перемагаємо!

         2020 рік - коронавірус нашкодив і в планетарному  масштабі , і в масштабі нашої бібліотеки. Ми швидко адаптувалися і почати працювати по-новому в непростих умовах. Ми розпочали величезну роботу, щоб бібліотека залишалася невід’ємною частиною життя читачів, наповнивши дитячі оселі навчанням і дозвіллям в онлайн-форматі.

        Наша бібліотека в період карантинних обмежень в онлайн-режимі провела багато заходів різного спрямування. І звичайно ми взяли участь в конкурсах та акціях  нашої бібліотеки, районної бібліотеки  та обласних конкурсах для дітей різних вікових категорій. І не просто взяли участь, а й перемогли!

        Талановита читачка бібліотеки Хабалова Анастасія перемогла в обласному  поетичному конкурсі  «Бібліотека, я і книга», отримала від Департаменту культури і туризму Полтавської обласної  державної адміністрації  не лише Диплом ІІ ступеня, а й подарунок. 

        Ми щиро вітаємо Настю з перемогою, бажаємо успіхів у навчанні, здійснення мрій та перемог!

 А ще Анастасія стала переможцем в районному відбірковому етапі обласного конкурсу «Читання зі знаком якості». 

 Сподіваємося, що вона  стане переможцем і  в цьому  конкурсі.

Ніч Святого Миколая - дивна і чарівна!

 

         Зимовий період – найулюбленіший час більшості дітей! Бо саме взимку – найбільше свят і омріяних подарунків – іграшок та солодощів! Попереду стільки всього неймовірного! А починаються зимові свята з Дня святого Миколая, який, згідно з повір'ям, у ніч на 19 грудня кладе під подушку солодощі та подарунки слухняним дітям.

       Святий Миколай  існував насправді. Він народився у 280 році у родині багатих греків-християн, які мешкали у місті Патарі (територія сучасної Туреччини). Хлопець зростав у добрі та любові, але його надзвичайно засмучувала навколишня бідність і убогість мешканців міста, тому він із дитинства і протягом життя потайки допомагав бідним родинам та дітям-сиротам.

       Коли його батьки померли, Миколай отримав величезний спадок, але не став жити в розкошах. Він розпродав усі статки та роздав гроші бідним. Покинувши світське життя, Миколай вирушив прочанином у Палестину, а коли повернувся, став священиком, а згодом – і єпископом у місті Міри. Під час гонінь християнської віри його кинули до в'язниці, потім звільнили. А на схилі років отець Миколай став ченцем.

       Ще за життя люди вважали отця Миколая святим. Бо він не раз за допомогою щирої молитви творив справжнє диво: вгамував бурю на морі, завдяки чому було врятовано чимало рибалок, а також корабель із прочанами; він зцілював калік і недужих, неодноразово рятував приречених до страти. Але найбільшою його заслугою було те, що він безмірно любив усіх людей і цінував кожного.

       Тому після смерті, за доброчинность, вірность та щирість у служінні Богу ділами та вчинками на землі, отця Миколая було канонізовано. А на честь того, що він за життя потайки допомагав іншим, збереглася традиція робити в цей день подарунки.

       В Україні день  Святого Миколая став виключно дитячим святом,  напередодні свята діти старанно готувалися, вчили пісеньки та віршики, проводили конкурси та змагання. З кожним роком це свято набуває поширення в Україні, а свято Миколая є не менш очікуваним для дітей, ніж Новий рік.

        Тож вітаємо всіх користувачів бібліотеки зі святом, і нехай Святий Миколай принесе подарунки слухняним діткам, а нашій Україні мир і спокій!

День Збройних Сил України - мужності й геройства свято!

 

    6 грудня, в Україні відзначають День Збройних сил. Це свято з'явилося в 1993 році. Його було засновано в день ухвалення в 1991 році закону "Про Збройні сили України" і відтоді відзначають щороку.

    День  Збройних сил святкують всі роди військ: сухопутні, повітряні та військово-морські.

    Бобрівницька бібліотека в День Збройних сил України, з особливою пошаною висловлює слова вдячності усім нашим військовослужбовцям – хоробрим чоловікам і жінкам – та вітає їх з професійним святом. Ви здійснюєте дуже важливу місію: захищаєте рідну землю, нашу незалежність та свободу.

Також вітаємо постійних користувачів бібліотеки, хлопців, які сьогодні несуть службу в Збройних Силах України: Чувельова Евгена, Ладатко Андрій, Копоть Максима.

Чорна сповідь моєї Вкраїни, її затамований гнів...

 

    28 листопада, у четверту суботу місяця в Україні вшановують День пам'яті жертв голодоморів. Він був запроваджений Указом Президента України у 1998 році. У 2006 році Законом України Голодомор 1932 – 1933 років був визнаний геноцидом.

     Голодомор – це геноцид Українського народу, вчинений комуністичним тоталітарним режимом з наміром знищити, цілком чи частково українську національну групу. Ця кваліфікація випливає із Конвенції ООН від 9 грудня 1948 року “Про запобігання злочину геноциду і покарання за нього”. Способом реалізації геноциду став штучний масовий голод, організований керівництвом комуністичної партії Радянського Союзу та Радянської України. Голодомор спричинив загибель мільйонів українців на території Української СРР і Кубані. Радянська влада злочинно замовчувала факт голоду як в Україні так і закордоном. Моральний обов’язок держави та суспільства перед минулими та наступними поколіннями – вшановувати пам’ять жертв трагедії.

    В бібліотеці щорічно вшановують  День пам'яті жертв голодоморів. Цього року влаштовано перегляд літератури, проводяться бесіди, обговорення страшної трагедії на Україні 1932 – 1933 років.

     Нашим спільним обов'язком є гідне вшанування вбитих голодом жертв комуністичного режиму, а також розповідати про причини, наслідки Голодомору та спротив злочинній політиці тоталітарного режиму. Людським життям загрожує пандемія коронавірусної хвороби. Запроваджені карантинні заходи вносять обмеження у проведення масових меморіальних заходів. Але ця обставина не може перешкодити гідному вшануванню пам'яті жертв Голодомору.