Символ державної величі!

 

                        ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО ДЕРЖАВНИЙ ГІМН УКРАЇНИ

    Президією Верховної Ради України 15 січня 1992 року було затверджено музичну редакцію Державного Гімну України («Ще не вмерла Україна»), автором якої є Михайло Вербицький, слова Павла Чубинського.

    Історія гімну бере початок у 1862 році, коли Павло Чубинський  написав слова, а вже потім священник Михайло Вербицький – музику.

    23-річний натхненний представник київської богеми Чубинський написав перший текст гімну в квартирі на вулиці Великій Васильківській.

    Вірш набув неабиякої популярності і потрапив у руки російської поліції. За “шкідливий вплив на розум простолюду” Павла Чубинського вислали в Архангельську губернію.

    У 1939 році Карпатська Україна проголосила гімном вірш «Ще не вмерла Україна» Михайло Вербицький написав музику, яка у поєднанні зі словом стала одним з головних символів нашої держави, поряд із прапором і гербом.

    Мало хто знає з українців, що спочатку автор,  Михайло Вербицький, написав музику для гітари, а вже згодом адаптував її для хору.

    Лише Іван Франко та Леся Українка визначали "Ще не вмерла Україна" як національний гімн.

    «Ще не вмерла Україна» Чубинського і Вербицького лунала під час проголошення Акту Злуки.

    Згідно з пропозицією колишнього Президента України, Леоніда Кучми, перша строфа гімну була змінена: "Ще не вмерла України і слава, і воля".

    У 2003 році Україна отримала затверджений текст гімну. 6 березня Верховна Рада ухвалила закон про державний Гімн України.

    10 березня – День Державного Гімну України.

Шевченкові слова добра й любові, як слово батьківське в душі ми бережемо.

 

        

    

    9 березня 2023 року український народ відзначає 209 років від Дня народження Т.Г. Шевченка. Його  ім’я, святе для кожного українця. Ця людина залишила нам свої неоціненні духовні надбання – твори і світлу пам'ять про себе. Він пробуджував любов до своєї Батьківщини, кликав сильних на подвиги, вселяв у слабких надію і віру. Т.Шевченко був не тільки філософом, фольклористом, поетом, політиком, істориком, письменником, етнографом, а також був великим художником.

    Шевченко прожив коротке і вкрай важке життя. Із своїх 47-и років він 24 роки був кріпаком, 17 років – невольником у засланнях, під наглядом жандармів і тільки 10 років – вільною людиною. І в цих несприятливих умовах Тарас створив свій безсмертний «Кобзар», написав декілька томів прозових і драматичних творів, став Академіком Академії мистецтв. Колись кобзарями називали мудрих дідусів, що ходили від села до села і, граючи на кобзі, розповідали людям про долю України. «Кобзар» — так Шевченко назвав свою першу книжечку віршів. Писав Тарас Григорович про бідних людей, над якими були владні жорстокі пани. Люди, хоч і знедолені, були працьовиті, хоробрі, справедливі і могли б жити щасливо, в достатку. Тож поет і закликав їх на боротьбу за волю.

    Вся Шевченкова поезія пронизана, як наша блакитна атмосфера сонцем, почуттям державності, болем і тривогою за майбутнє України саме через бездержавність її…. Шевченко ставить Україну, її незалежність, вище над усе. Тож вчімося у нього любові до України!

    Минають віки, стираються написи на камені, тліють книги, руйнуються будівлі, але слово Шевченка — живе і вічне. Вивчаймо його, думаймо над його істиною, виконуймо його заповіти, які посилав він синам свого народу.

 

«Шевченкові слова добра й любові, як слово батьківське в душі ми бережемо», під такою назвою  в бібліотеці пройшла літературно музична імпреза для широкого кола читачів. На заході зібралися справжні поціновувачі творчості великого Кобзаря. Захід пройшов у цікавій дружній, атмосфері, в активному спілкуванні, 

що надало йому яскравого, неповторного забарвлення.

Наталя Забіла – в казках і житті.

 

Наталя Забіла — українська письменниця, поетеса.

Народилася 5 березня 1903 року в Петербурзі у дворянській родині, яка мала давні культурні традиції.

Після Жовтневої революції 1917 року сім’я переїхала в Україну і оселилася в Люботині, неподалік від Харкова.

У 1925 році Наталя Забіла закінчила історичний відділ Харківського інституту народної освіти.

Після закінчення інституту працювала співробітником редакції журналу «Нова книга», в Українській книжковій палаті.

Перші публікації Забіли з’являються 1924 року (вірш «Війна війні»). Незабаром молода поетеса увійшла в союз селянських письменників «Плуг».

У 1928 році виходить віршована розповідь для малюків «Про маленьку мавпу», після чого Наталя Забіла починає писати для дітей.

Особливу популярність здобула «ЯСОЧЧИНА КНИЖКА» (1934), яка потім неодноразово перевидавалася.

У роки ІІ світової війни Наталя Забіла жила і працювала в Казахстані. Повернувшись в Україну, очолювала Харківську письменницьку організацію, до 1947 року редагувала журнал «Барвінок».

За драматичну поему «ТРОЯНОВІ ДІТИ» (1971) та фантастичну п’єсу «ПЕРШИЙ КРОК» (1968) в 1972 році Наталя Забіла першою в Україні була удостоєна премії ім. Лесі Українки.

Наталя Забіла була упорядником «ЧИТАНОК» для другого (1933) і першого (1939) класів, які згодом неодноразово перевидавалися.

Як громадський діяч, Наталя Забіла протягом багатьох років була головою комісії дитячої літератури у Спілці письменників України, членом редколегії дитячих журналів, виступала на письменницьких з’їздах і нарадах з питань дитячої літератури як критик і літературознавець.

Померла Наталя Забіла 6 лютого 1985 року в Києві.

Близько двісті книжок для дітей, переважно для дошкільного та молодшого шкільного віку, видала Наталя Забіла за час своєї літературної діяльності. Великою популярністю у юних читачів користуються збірки: «Під ясним сонцем» (1949), «Веселим малюкам» (1959), «У широкий світ» (1960), «Оповідання, казки, повісті» (1962), «Стояла собі хатка» (1974), «Рідний Київ» (1977, 1982), а також «Вибрані твори» в чотирьох томах (1984).