Стабільність Конституції - стабільність Держави!

      Ми живемо у незалежній країні, ім’я якій Україна. Всі ці роки – то роки нашого воскресіння, єднання, осмислення своєї долі й історії. А перед ними, цими роками незалежності, були століття, якими українці йшли до своєї держави.

Найвищий закон утверджує багатовікове прагнення українського народу до незалежності і власної держави. Прийняття Конституції України є закономірною і важливою віхою в історичному розвитку України.

        Історики запишуть для прийдешніх поколінь, що в ніч з 27 на 28 червня 1996 року була прийнята і затверджена Конституція України.

       XІ століття. Київська Русь. Часи князювання великого, могутнього Ярослава Мудрого. Ним було складено «Руську правду» — перший державний документ, який визначав права всіх верств суспільства у князівстві. Нині відомо близько 106 списків цього документа, зроблених протягом XIII—XVII століть.  Протягом XIII—XVII століть у містах України, Білорусізапроваджується Маґдебурське право. На його основі в містах почали створюватися органи місцевого врядування — магістрат. Громадяни звільнювалися від феодальних повинностей, і суспільне життя міста відтепер визначала громада.

Застосування Маґдебурського права в Україні було припинено Катериною II в 1786 році. Але в Києві воно діяло аж до 1835 року.

        У 1710 році відомий український гетьман Пилип Орлик склав першу демократичну Конституцію, повна назва якої була такою: «Пакти і конституції законів і вольностей Війська запорозького». Цей документ уперше встановлював державний суверенітет України й визначав її кордони

       29 січня 1918 року в IV універсалі Української Центральної Ради було проголошено створення Української Народної Республіки.

       29 квітня того ж року на сесії Центральної Ради було затверджено Конституцію Української Народної Республіки. Автором її став Михайло Грушевський.

        За часів існування Радянського Союзу було прийнято чотири конституції, що поширювалися і на Українську Радянську Соціалістичну Республіку (УРСР). Перша Конституція УРСР – 10 березня 1919рр., Конституції УРСР – 1919р., 1936р., 1978р. Усі чотири Конституції УРСР були документами політичними.

         А 24 серпня 1991 року Україна заявила світовій спільноті про себе як про незалежну й вільну державу. З того дня наша країна почала свою розбудову.

З 20 вересня 1994 року Верховною Радою України було створено Конституційну комісію, яка розробляла нову Конституцію нашої молодої держави.

        28 червня 1996 року Верховна Рада України вiд iменi Українського народу, спираючись на багатовiкову iсторiю українського державотворення i на основi здiйсненого українською нацiєю права на самовизначення, прийняла Конституцiю − Основний Закон України.

       Слово «конституція» в перекладі з латинської мови означає «устрій», «установлення».  Згодом цим словом став називатися звід основних законів держав.

       Наш світ підкоряється певним законам: є закони природи, які упорядковують життя на Землі, є закони Божі — закони найвищої моралі, що допомагають нам відокремлювати добро від зла. А є державні закони — правила існування в суспільстві, яких мають обов’язково дотримуватися всі громадяни тієї чи іншої країни.

        Конституційне оформлення незалежності  України перетворило український народ з носія суверенітету на його володаря.

       Українська держава посіла серед держав світу осібне і рівне становище Мораль і право, Право і Закон Рушійні сили для життя людини.  А їх знання надасть нам вірний тон у розвитку держави – України. Регулювати світ людських стосунків,  впроваджувати державницький процес – все в Конституції міститься в рахунку:  розумно й чесно твориться прогрес.

      Право, закони супроводжують людину все її життя. Щоб уміло і правильно користуватися своїми правами і добре виконувати свої обов’язки, не порушуючи прав і законних інтересів інших, треба знати закони.

      В цьому році , в День Конституції України український народ святкує День Молоді. Держава вірить в свою талановиту і працелюбну українську молодь, яка матиме гідне життя і світлу долю. Але їй ще треба навчитися жити за законами Конституції. Молодь – це майбутнє держави.

Довкілля неповторна казка, тож бережи її будь ласка!

«Ми всі несемося вдалину на одній і тій

же планеті – ми екіпаж одного корабля».

Антуан де Сент-Екзюпері

        Традиційно Україна, як і увесь світ, 5 червня відзначає Всесвітній день охорони навколишнього середовища. Цей день вважається однією з найважливіших подій екологічного календаря і щорічно святкується в більш ніж 100 країнах світу.

         

       Охорона навколишнього природного середовища – це нова форма у взаємодії людини й природи, що виникла в сучасних умовах. Всесвітній день охорони навколишнього середовища закликає якомога більше небайдужих долучитися до збереження природи, адже рушійною силою у природоохороннних питаннях є саме люди!

      Екологічна криза вимагає інтенсивного екологічного виховання підростаючого покоління зокрема і населення загалом. Дієвим наочним інструментом для накопичення знань про закономірності розвитку та функціонування природних комплексів,  формування екологічної культури є картографічні документи та науково-популярна література. На основі проведених еколого-географічних досліджень в Україні видано низку карт і атласів як території держави в цілому, так окремих її регіонів.

   Давайте згадаємо, що ми всі живемо на одній планеті і забруднюючи природу ми шкодимо у першу чергу самим собі та своїм нащадкам. Тому з такої хорошої нагоди зробимо хоча б один крок на покращення стану довкілля. Кожен для себе повинен знайти шляхи, для покращання навколишнього середовища. Можливо хтось прибере сміття в своєму дворі, а дехто просто не залишить слідів свого перебування на природі. Але разом ми зробимо навколишнє середовище кращим, і надалі не забуватимемо про його охорону та збереження природних скарбів.

      Пам’ятаймо, що лише разом ми зможемо зробити довкілля чистішим, адже наше майбутнє залежить саме від нас! Смітити чи ні – вибір кожного …

Світлішає на світі коли сміються діти!

         1 Червня – Міжнародний день захисту дітей, день дитинства.

Бо що таке дитинство? Бантики, резиночки, книжки і фарби, м’ячики, машинки. Це щастя й радість, що довкола лунає...

         Наші діти — веселі й сумні іноді смішні, а іноді не за віком серйозні, наповнюють життя змістом, приємними турботами. Якби люди відразу з'являлись на світ дорослими, якою була б наша планета?

       Чарівний, світлий і ні з чим незрівнянний світ дитинства, країни доброти, сміху і радості, безмежного і безтурботного щастя, звідки усі ми родом. Діти чомусь завжди прагнуть скоріше подорослішати, а ми, дорослі, ностальгічно згадуємо безтурботні дитячі роки. Але всьому свій час. Тому Бобрівницька сільська бібліотека з великим задоволенням вітає всіх із цим дитячим святом. День захисту дітей вже багато років відзначається на всій планеті.

         В рамках святкування Дня захисту дітей, та враховуючи всеукраїнський карантин, в бібліотеці проходить акція 

« Посмішка дитини!»

Свято миру і дитинства —

Найсвітліше на планеті.

І усмішки ваші, діти,

Краще квітів всіх на світі!

Куріння чи здоров'я - вибирайте самі!

Інформаційна сторінка для юнацтва та учнів 7 – 9 класів.

      31 травня - Всесвітній день без тютюну.

                 Куріння справедливо називають епідемією людства, яка не припиняється. До середини минулого століття тютюн вживали переважно чоловіки. У наступні десятиліття до цього захоплення чоловіків почали приєднуватися жінки, молоді люди, підлітки і навіть діти.

              Дослідження в багатьох країнах засвідчили, що куріння значно помолодшало і темп росту вживання тютюну дівчатами відбувається швидше, ніж в юнаків. Тільки 7% курців можуть обійтися без цигарки. Для решти цигарка – насущна проблема, і якщо позбавити їх цього задоволення, то у них змінюється навіть психіка: вони стають агресивними, роздратованими, нервовими.

               Головним діючим складником тютюну є нікотин. Цей алкалоїд уперше в чистому вигляді виділили німецькі вчені 1828 року. В хімічному чистому вигляді нікотин виглядає як прозора, масляна речовина з пекучим присмаком. Саме такий смак відчуває курець, коли докурює недопалок де осідає нікотин. У фільтрі цигарки нагромаджується така кількість нікотину, якої досить, щоб убити мишу. Нікотин – надзвичайно сильна отрута, він діє на нервову, серцево-судинну та дихальну системи, систему травлення.

         З’явився новий термін – „ хвороби курців ”. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, щорічно на планеті гине 2,5 млн. осіб.

        Медичні дослідження засвідчили, що із 205 людей, померли від інфаркту у віці 44 роки, тільки 2 не курили. Ще куріння призводить до такої страшної хвороби, як гангрена ніг, коли вражаються кровоносні судини. Особливо шкоди завдає нікотин жіночому організмові. Жінки курці рано старіють, у них втрачається колір обличчя, грубішає голос.

           Слід зауважити що курці соціально небезпечні для оточуючих. Мало того, що вони втягують згубне заняття оточуючих, залучають до куріння своїх друзів, створюють загрозу пожежі вони ще й отруюють усе живе навкруг. Людина, яка довгий час знаходилася у прокуреному приміщені, скаржиться на головний біль, часте серцебиття, погіршення загального стану.

         Підліток 11-15 років, який щоденно вдихає дим батька курця, „ випалює ” 80 цигарок за рік, маленька дитина – цигарку на 3 дні.

В усіх країнах світу вживають заходів для боротьби з курінням.

           Дорогі дівчатка та хлопчики! Мені дуже хочеться, щоб ви були щасливі. Цим бажанням зумовлена і сьогоднішня інформація , мета якої застерегти вас від гірких помилок. Їх часто допускають і не лише в юності. Але є ж помилки, які хоч і не легко , все ж можна виправити. І є помилки фатальні, невиправні, які можуть покалічити долю , позбавити людського щастя. Тому я вас закликаю цінувати й берегти себе. Глибоко задумайтесь над усім, що ви зараз прочитали. Будьте здоровими, розумними, красивими. Хай вами пишаються ваші батьки і вчителі, захоплюється друзі, хай усі поважають вас за розум, культуру, гідність, чесність.

З витоків словесних скарбів...

      У цей день вшановуються святі рівноноапостольні – першопросвітники Кирило і Мефодій. Вони - творці писемності, здійснили переклад богословських книг з грецької мови на старослов’янську, поширювали християнське вчення. Поява абетки і виникнення писемності сприяли розвиткові літератури слов’янських народів, і слов’янська мова стала третьою в Європі після грецької та латини.

     Слов’янська писемність і культура належать до найдавніших у Європі. Як доводять вітчизняні та зарубіжні вчені, писемність народу, що прийшов з Азії і розселився по Дунаю, Дністру, Бугу, Дніпру та Віслі виникла задовго до прийняття християнства. Задовго до того часу, яким датовано перші писемні пам’ятки, що дійшли до наших днів. Якщо ж, наприклад, говорити про народ, який пізніше став називатися українцями, то писемність на його території була відома ще русам антського періоду. Сусіди русів зазначали, що на берегах Дніпра писали «чьртами и ръзами». Який вигляд мало це письмо? На це запитання нинішні вчені однозначної відповіді не знаходять.

      Створення нинішньої абетки, якою користуються слов’янські народи, пов’язують з іменами візантійських проповідників християнства, болгарів за походженням, Кирила та Мефодія. Костянтин – Кирило (827 – 869 рр.) був не лише видатним візантійським дипломатом та проповідником вчення Христа, але й видатним письменником. Він автор творів «Передмова до Євангелія», «Віршові молитви», «Полемічні бесіди», «Розповідь про відкривання мощей Климента Римського», «Гімн Климентові Римському», «Писання про правдиву віру», низки перекладів. Його старший брат Мефодій (Методій), дати життя бл. 815-885, уславився як автор твору «Канон на честь Димитрія Солунського» та численних перекладів з грецької.

        У процесі творення Кирилом та Мефодієм слов’янської абетки певне значення мала поїздка Кирила до Херсонесу. Близько 860 року Кирило (його ще називали Костянтином-філософом), за дорученням візантійського імператора їздив до Хазарії.

Країна ця була розташована у причорноморських і прикаспійських степах, сусідила з Руссю. Як свідчить «Житіє Костянтина-філософа» по дорозі до Хазарії він зупинявся в Херсонесі, де «обрете же ту Евангелие и Псалтырь, Роусьскими письмены писано, и человека обреть, глаголюща тою беседою, и беседовавъ с ним в силу речи приемь, своей беседе прикладая различни письмень гласнаа и согласнаа и к Богу молитву творя, вскоре начать чести и сказати и мнози ся ему дивляху».

        Видатні вчені сучасності розглядали це висловлювання як вказівку на те, що в Херсонесі (давноруське місто Корсунь) тоді вже існувала якась слов’янська писемність, її й використали згодом брати-проповідники при створенні нової абетки.

Слід нагадати, що існувало дві давньослов’янські абетки, якими користувалися християнські проповідники – глаголиця та кирилиця. Глаголиця була розповсюджена у X-XI ст.ст. переважно у західній частині Балканського півострова та у Великоморавському князівстві, де проповідували брати. Кирилиця була створена дещо пізніше. В основу абетки було покладено грецьке письмо. Кирилиця була розповсюджена у південних, східних та західних слов’ян.

        Створення уніфікованої для усіх слов’ян писемності мало велике значення в історії країн південно-східної Європи, зіграло, зокрема, позитивну роль у зміцненні зв’язків українського та болгарського народів, їх державності.

Розвиток культури Київської Русі відбувався самобутнім шляхом, але на той час під благотворним впливом болгарської писемності та культури в цілому. Багато які книги, не лише богослужебні, спочатку перекладалися з грецької на старослов’янську мову болгарськими просвітниками.

       У давньоруських літописах є згадки про відкриття при князівських дворах шкіл для дітей бояр, де викладали ченці-просвітники. У цілому ж, саме в період Х-ХІІ ст.ст. були закладені основи тих дружніх взаємовідносин наших народів, що в подальші віки успішно розвивалися.

Переймаючи багато цінного з культури давньої Болгарії, самобутня культура Київської Русі, починаючи з ХІ ст., своєю чергою також впливає на культуру Болгарії. За Дунаєм поширюються житія руських святих – Ольги, Бориса і Гліба, Феодосія Печерського та ін. Великого значення набувають не лише для Русі, але й для усього слов’янства чудові взірці давньої літератури: «Повість временних літ», «Слово о полку Ігоревім», «Повчання» Володимира Мономаха, звід законів «Руська правда».

       Ми живемо на чудовій, багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини. І негоже, просто соромно бути поганими нащадками у таких великих і славних батьків. Людині визначено Богом місце народження, країна, небо; вона не може нічого того поміняти, як не може поміняти саму себе. А якщо щось із того призначеного їй, поміняє, то не на краще, бо чуже ніколи не буває кращим. І куди б ти не пішов – твоя Батьківщина, земля твоя, твоя мова, твій народ завжди будуть з тобою.

Українські вишиванки наче райдуги світанки...

             День Вишиванки завжди був яскравим, життєдайним та улюбленим святом мільйонів українців.

            Для українця вишиванка – не просто одяг. Це щось дуже особливе: особисте, рідне, святе. Вишивка – як символ, який зберігає його коріння, ідентичність, розуміння себе. Це наша історія: міфологія, релігія, давнє мистецтво наших предків, душа нашого народу. Та більше того, у вишивці зашифровано наш генетичний код.

          В Україні вишивати вміли у всіх регіонах. Кожна область, інколи навіть село володіли своїми унікальними техніками вишивання. Дівчаток із наймолодшого віку привчали до вишивання. У деяких областях це ремесло любили навіть чоловіки.

         

Вишиванки здавна носили чоловіки, жінки і діти.

         День Вишиванки 2020 присвячується українській родині та родоводу.

           

           Також День Вишиванки – День Родоводу присвячуємо видатним українським родинам, кілька поколінь котрих робили значний внесок у розбудову української державності, культури, науки. Таким чином прагнемо заповнити пустку в інформаційному просторі і привернути увагу українців до того, що кожен український рід є частиною кореня, з якого виростає Україна.

             Народне прислів’я каже «Без верби і калини нема України». До цього прислів’я ми  додаємо  «Без вишивки, верби і калини нема України». Тому що вишитий  рушник і вишита сорочка давно стали українськими народними символами-оберегами.

             Народна вишивка - це мистецтво, яке постійно розвивається. Це величезне багатство, створене протягом віків тисячами безіменних талановитих народних майстринь. Наше завдання - не розгубити його, передати це живе іскристе диво наступним поколінням.

            Ми з вами усі — українці, яких об'єднує у велику родину любов до рідної землі, до пісні, до вишивки.

Європа - наш спільний дім!

               День Європи – це символ започаткування нової успішної моделі мирної співпраці між державами, що ґрунтується на спільних цінностях та інтересах.

               Рішення щодо відзначення 9 травня Дня Європи в Європейському Союзі було прийнято у 1985 році на Саміті Ради ЄС у Мілані. До 1997 року це свято мало переважно культурно-мистецьку спрямованість та носило обмежений характер. У 1997-1998 роках до святкування Дня Європи залучилися держави - кандидати на вступ до ЄС. У цих країнах святкування набуло певного політичного забарвлення і було спрямоване на формування громадської думки стосовно підтримки вступу до Євросоюзу.                                                                                Україна – єдина держава не член ЄС, в якій на державному рівні відзначається День Європи.  Щорічне  відзначення  Дня Європи в Україні започатковано Указом Президента України від 19 квітня 2003 р. № 339, яким встановлено третю суботу травня датою святкування в Україні Дня Європи.

Відзначення Дня Європи в Україні − це важливий крок у зміцненні самоідентифікації України як європейської держави, причетної до традицій і цінностей Європи.

          Любов до Вітчизни не примушує заплющувати очі на досягнення іноземців. Навпаки,чим більше ми любимо Вітчизну, тим більше намагаємося збагатити свою країну скарбами, здобутими не з її надр. Щоб рухатись у перед потрібно не лише любити Батьківщину, а й знати та поважати своїх сусідів. Ми живемо в унісон з Європою, мислимо по- європейські, у нас спільні ідеали.            Зв'язки між Україною та Європейським Союзом виміряються століттями. І ЄС і Україна прагнуть розвитку, тісного та взаємовигідного партнерства, яке лягає в основу майбутнього нової Європи, це результат багаторічної інтеграційної  діяльності.       До Європейського Союзу входить 27 могутніх країн. Символом досконалості, повноти і єдності є прапор Європи. На прапорі зображено 12 золотих зірок, які символізують солідарність і гармонію між народами.

          Україна як молода суверенна держава прагне творчо переосмислити світовий досвід і як член Ради Європи долучитися до нього в інтелектуальному й організаційному планах. Попереду чекає велика робота. Яка вимагає від нас об’єднання зусиль, політичної волі та високого професіоналізму і відповідальності. Тому цього дня давайте побажаємо собі терпіння та рішучості у справі, становлення України в якості дійсно європейської держави.

            Давайте ми з вами своїми вчинками, як майбутнє покоління, будемо дотримуватися всіх цих понять, доводячи, що ми є європейці і Україна – Європейська держава.

 Тож дозвольте привітати усіх українців з Днем Європи, побажати  чистого неба над головою, спокійного й радісного життя. Добра, миру, злагоди !

 Живімо з Європою!