Незалежна моя Україна, квітуча Держава моя!

                        Усюди є небо і зорі скрізь сяють,

                        І квіти усюди ростуть…

                        Та тільки одну Батьківщину ми маєм-

                        її Україною звуть!

 

 

1 грудня 1991 року відбулися дві події історичної ваги — понад 90% громадян, які взяли участь у Всеукраїнському референдумі, висловилися за незалежність України, водночас було обрано Президента республіки — Л. Кравчука.

Із 37885,6 тис. громадян України, котрі були внесені до списків для таємного голосування, взяли участь у голосуванні 31891,7 тис. (84,18%). Із них позитивно відповіли 28804,1 тис. виборців (90,92%). Зокрема, у Криму відповіли на запитання референдуму «Так, підтверджую» 54,19% громадян, у Севастополі — 57,07%; у Донецькій, Луганський, Одеській, Харківській областях підтвердили Акт про незалежність понад 80% виборців; в Івано-Франківській, Львівській, Тернопільській, Волинській, Рівненській, Житомирській, Київській, Хмельницькій, Черкаській, Вінницькій областях за незалежність проголосувало понад 95%, у решті областей — понад 90% громадян.

24 серпня 1991 р. відкрилася позачергова сесія ВРУ, на якій було розглянуто питання про політичну ситуацію в республіці та прийнято низку надзвичайно важливих документів. Серед них - Постанова та Акт проголошення незалежності України, затверджені конституційною більшістю депутатів. Як наслідок цього Україна стала незалежною демократичною державою з неподільною та недоторканою територією, на якій чинними є лише власні Конституція, закони та постанови уряду.

24 серпня 1991 р. країна  офіційно отримала назву — Україна, що відповідає історичній традиції. Розпочався процес утвердження атрибутів державності, без яких не існує суверенних держав. 4 вересня 1991 р. над куполом будинку Верховної Ради замайорів національний синьо-жовтий український прапор, а 28 січня 1992 р. він отримав статус державного. 15 січня 1992 р. державним гімном України стала музика композитора М. Вербицького на слова П. Чубинського «Ще не вмерла України...». 19 лютого 1992 р. Верховна Рада затвердила тризуб як малий герб України. Національна символіка перетворилася на державну.         

Проголошення незалежності стало своєрідною точкою відліку нового етапу історії України, поклало початок перехідного періоду, суть якого — у переході на якісно вищий рівень суспільного розвитку: у політичній сфері — від тоталітаризму до демократії; в економічній — від командної до ринкової економіки; у соціальній — від людини-гвинтика до активного творця власної долі; в гуманітарній — від класових до загальнолюдських цінностей; У міжнародній — від об´єкта до суб´єкта геополітики.

Незалежність України — заслуга не лише певних політичних сил та рухів, а й усього народу, багатьох його поколінь. За нею — Київська Русь, козацька держава, три роки національної революції та драматичної самооборони Української Народної Республіки; десять років національно-культурного будівництва часів «українізації», і всенародне протистояння гітлерівському нашестю, тяжка праця народу в післявоєнній відбудові та у створенні індустріальної потуги сучасної України.

Це юність, це клич поколінням, що йдуть крізь життєву грозу. Це слава твоя, Україно, синьо-жовтий прапор і непокірний тризуб!

 

   23 серпня Україна відзначає державне свято – День Державного Прапора. Державний Прапор України, затверджений відповідно до Постанови Верховної Ради України від 28 січня 1992 року.

   Синій та жовтий кольори прапору символізували Київську Державу ще до християнства на Русі. Це були також кольори герба Галицько-Волинської держави, більшості міст Київщини та загалом України. Упродовж історичного становлення Української держави  синьо-жовтий прапор був символом боротьби за національні та соціальні права українського народу і за часів незалежності став Державним Прапором України. У ньому втілені віковічні прагнення до миру, праця, краса і багатство рідної землі.

     Український прапор – це символ пшениці в степах під блакитною аркою неба.  

   Державний прапор як символ країни  є втіленням національної єдності, честі та гідності, традицій державотворення, історії та сьогодення.

    В бібліотеці, щороку відзначаємо свято Державного прапору України. Вивчаємо його історію, становлення і утвердження.

    Ми вітаємо всіх користувачів бібліотеки, жителів нашого села з цим чудовим державним святом, і дуже горді з того, що ми українці!

Хрещення Київської Руси - України.

       Православні віряни 28 липня відзначають День хрещення Київської Русі - України і водночас вшановують пам’ять рівноапостольного князя Володимира – хрестителя Русі.

     У цьому році в Україні відзначають 1032-ту річницю Хрещення Київської Русі.

      В Україні свято офіційно називається День Хрещення Київської Русі – України. Це державне свято, яке було засновано 25 липня 2008 року указом третього президента України Віктора Ющенка. Відзначається щорічно 28 липня.

Дату обрано не випадково. За переказами, саме в цей день у 988 році князь Володимир прийняв нову віру і повернувся до Києва, щоб охрестити народ Русі.

Серед усіх реформ Руської держави, здійснених князем Володимиром найважливішою була релігійна.

      Князь Володимир поставив перед собою мету об’єднати землі, централізувати владу, і для того необхідна була зміна світогляду. Так як язичництво з його ідолами і жертвопринесеннями не зовсім підходило державним планам князя. Згідно з «Повістю минулних літ» ще до хрещення Володимир пройшов «випробування вірою».

       За літописами, ми знаємо, що християнство на українські землі прийшло раніше: у 882 році князь Аскольд намагався запровадити цю віру, а пізніше у 955 році бабуся Володимира княгиня Ольга проповідувала християнство.

      Сам Володимир хрестився в Херсонесі, там він збудував церкву святого Василя – саме таке ім'я Володимиру дали при хрещенні. Повернувшись до Києва, князь також охрестив своїх синів і підданих, а потім знищив усі язичницькі ідоли та вівтарі.

     

В бібліотеці підготовлений перегляд для користувачів. Тут можна ознайомитися з історією Хрещення Київської Русі, життєвим шляхом Володимира Великого, його діяльністю.

Запрошуємо всіх бажаючих до бібліотеки, адже знати історію своєї держави це завжди цікаво.

«Бо я – українець»

         26  липня 2020 року Україна відзначає 140 років із дня народження українського письменника, публіциста, драматурга, художника і політичного діяча — Володимира Винниченка. Один із найсуперечливіших політиків в історії нашої держави, найпарадоксальніший український письменник початку ХХ ст., він залишив по собі багату творчу спадщину, заборонену на батьківщині протягом десятиліть. Видатний письменник-новатор, Володимир Винниченко поєднав у своїх художніх творах досвід світової класики з прогресивними естетичними ідеями свого історичного часу і підніс українську літературу до рівня європейської.

          Сьогодні твори Винниченка активно досліджуються, вивчаються у школі, екранізуються, проте він і досі лишається не прочитаним до кінця.

         

Про Володимира Винниченка, митця і політика, написано і сказано багато, проте недостатньо, щоб до кінця осягнути його неоднозначну постать і багатогранний творчий доробок. На його долю випали злети і падіння, спокуси і випробування, гучна слава і терновий вінець забуття, проте незмінним лишалося кредо його життя — любов до людей, до батьківщини, до життя у всіх його проявах. Саме така любов, яка робить людину по-справжньому людиною, потрібна усім у жорстокому та байдужому світі, а отже, і творам Володимира Винниченка суджене довге життя.
   Бобрівницька сільська бібліотека запрошує всіх бажаючих відвідати бібліотеку та ознайомитися з творчістю Володимира Винниченка.

Під парусом книги до нових відкриттів!

Настали літні канікули для дітвори. А що може бути краще, ніж проводити свій вільний час разом з книгою. Бобрівницька сільська бібліотека підготувала для користувачів дітей цікаві новинки книжок, тож запрошуємо всіх охочих  завітати до бібліотеки, щоб взяти цікаву книгу і   для позакласного читання.

Секрети щасливого дому!

«Родина, рід» - які слова святі,

Вони потрібні кожному в житті,

Бо всі ми з вами гілочки на дереві,

 Що  вже стоїть віки.

Це дерево - наш славний родовід

Це батько, мати, прадід твій і дід.

      З великою любов’ю, надією і гордістю дивляться очі наших найрідніших людей , з яких починається наше життя. Це  матері, батьки, бабусі, дідусі – найрідніші і найближчі нам люди. 

     Головною ж берегинею родини завжди була мати. Мати народжує дитину, вчить її добра і любові, опікується  нею, все своє життя служить для неї ангелом-хоронителем.   

     У традиційні українській родині чоловік, господар був головою дому, особою, що несла юридичну відповідальність за виконання сім’єю обов’язків перед  державою. Слово «чоловік» можна розчленувати, як «чоло віку», отже звідси така висока відповідальність. Батько повинен був уміти все робити і вчити своїх синів. Батько виконував і роль домашнього священика, виконуючи всі необхідні ритуали. Йому годувальнику, належала найперша і найсмачніша ложка страви в домі. Батько був суддею і в жіночих конфліктах. Кожна жінка мріяла мати чоловіка розумного, працьовитого, рішучого. 

      Недарма кажуть, що дитину треба любити так, щоб вона цього не знала. Саме такою є батьківська любов.

      Дорогі діти! Намагайтесь бути чемними, уважними до своїх батьків, не задавайте їм прикрощів. Любов,злагода,дружба і повага - ось запорука щасливої сімї.

         Хай у ваших сім’ях назавжди поселяться любов, повага, достаток, а місточок

доброти й любові між батьками та дітьми ніколи не зруйнується.
Щастя, добра, взаєморозуміння, злагоди вам і вашим сім'ям!

     

      

Стабільність Конституції - стабільність Держави!

      Ми живемо у незалежній країні, ім’я якій Україна. Всі ці роки – то роки нашого воскресіння, єднання, осмислення своєї долі й історії. А перед ними, цими роками незалежності, були століття, якими українці йшли до своєї держави.

Найвищий закон утверджує багатовікове прагнення українського народу до незалежності і власної держави. Прийняття Конституції України є закономірною і важливою віхою в історичному розвитку України.

        Історики запишуть для прийдешніх поколінь, що в ніч з 27 на 28 червня 1996 року була прийнята і затверджена Конституція України.

       XІ століття. Київська Русь. Часи князювання великого, могутнього Ярослава Мудрого. Ним було складено «Руську правду» — перший державний документ, який визначав права всіх верств суспільства у князівстві. Нині відомо близько 106 списків цього документа, зроблених протягом XIII—XVII століть.  Протягом XIII—XVII століть у містах України, Білорусізапроваджується Маґдебурське право. На його основі в містах почали створюватися органи місцевого врядування — магістрат. Громадяни звільнювалися від феодальних повинностей, і суспільне життя міста відтепер визначала громада.

Застосування Маґдебурського права в Україні було припинено Катериною II в 1786 році. Але в Києві воно діяло аж до 1835 року.

        У 1710 році відомий український гетьман Пилип Орлик склав першу демократичну Конституцію, повна назва якої була такою: «Пакти і конституції законів і вольностей Війська запорозького». Цей документ уперше встановлював державний суверенітет України й визначав її кордони

       29 січня 1918 року в IV універсалі Української Центральної Ради було проголошено створення Української Народної Республіки.

       29 квітня того ж року на сесії Центральної Ради було затверджено Конституцію Української Народної Республіки. Автором її став Михайло Грушевський.

        За часів існування Радянського Союзу було прийнято чотири конституції, що поширювалися і на Українську Радянську Соціалістичну Республіку (УРСР). Перша Конституція УРСР – 10 березня 1919рр., Конституції УРСР – 1919р., 1936р., 1978р. Усі чотири Конституції УРСР були документами політичними.

         А 24 серпня 1991 року Україна заявила світовій спільноті про себе як про незалежну й вільну державу. З того дня наша країна почала свою розбудову.

З 20 вересня 1994 року Верховною Радою України було створено Конституційну комісію, яка розробляла нову Конституцію нашої молодої держави.

        28 червня 1996 року Верховна Рада України вiд iменi Українського народу, спираючись на багатовiкову iсторiю українського державотворення i на основi здiйсненого українською нацiєю права на самовизначення, прийняла Конституцiю − Основний Закон України.

       Слово «конституція» в перекладі з латинської мови означає «устрій», «установлення».  Згодом цим словом став називатися звід основних законів держав.

       Наш світ підкоряється певним законам: є закони природи, які упорядковують життя на Землі, є закони Божі — закони найвищої моралі, що допомагають нам відокремлювати добро від зла. А є державні закони — правила існування в суспільстві, яких мають обов’язково дотримуватися всі громадяни тієї чи іншої країни.

        Конституційне оформлення незалежності  України перетворило український народ з носія суверенітету на його володаря.

       Українська держава посіла серед держав світу осібне і рівне становище Мораль і право, Право і Закон Рушійні сили для життя людини.  А їх знання надасть нам вірний тон у розвитку держави – України. Регулювати світ людських стосунків,  впроваджувати державницький процес – все в Конституції міститься в рахунку:  розумно й чесно твориться прогрес.

      Право, закони супроводжують людину все її життя. Щоб уміло і правильно користуватися своїми правами і добре виконувати свої обов’язки, не порушуючи прав і законних інтересів інших, треба знати закони.

      В цьому році , в День Конституції України український народ святкує День Молоді. Держава вірить в свою талановиту і працелюбну українську молодь, яка матиме гідне життя і світлу долю. Але їй ще треба навчитися жити за законами Конституції. Молодь – це майбутнє держави.