Кращий читач 2021 року.

 Користувачі нашої бібліотеки щороку беруть участь у Всеукраїнському конкурсі "Кращий читач". Не став винятком і цьогорічний конкурс. До Зіньківської публічної бібліотеки ім. В. Г. Короленка  на конкурс прибули наші постійні користувачки, учениці 7 класу, Сухорада Аня та Тендітник Іра, яка і виборола третє місце на конкурсі "Кращий читач 2021 року". Аня отримала подяку та солодкі призи. Ми вітаємо Іру з перемогою та бажаємо і надалі перемагати.

Наші перемоги.

     

Користувачі нашої бібліотеки взяли участь у Всеукраїнському  конкурсі  дитячого екомалюнка «Книга і діти, екологія і світ» приуроченому до Всесвітнього дня охорони довкілля.  Роботи переможців Івашини Олександри та Ладатко Світлани були надіслані до Зіньківської публічної бібліотеки ім. В. Г. Короленка. На цьому етапі конкурсу  перше місце зайняла Івашина Олександра, яка отримала грамоту за перше місце та солодкий приз. ЇЇ робота направлена на наступний етап до  Полтавської обласної  дитячої бібліотеки.  Ладатко Світлана отримала подяку та солодкий подарунок.

Мандрівка до книжкового царства.

 Сьогодні до нашої бібліотеки на екскурсію завітали учні третього класу, і хоча всі вони є постійними читачами бібліотеки, та все ж цікаво було послухати розповідь бібліотекаря про створення книги, її зберігання, про історію виникнення книг. Повторили правила користування книгами, щоб якомога довше можна було ними користуватися. 

Із захватом розгадували загадки про літературу, казкових героїв, пригадали прислів'я та приказки про книги, ну і звичайно переглянули нові книги та періодичні видання, що надійшли до бібліотеки.

Хай буде мирним небо на Землі, і хай дитинство радісно сміється!

 Не секрет, що всі ми родом із дитинства. Діти чомусь завжди прагнуть скоріше подорослішати,  а ми, дорослі, ностальгічно згадуємо безтурботні дитячі роки. Але всьому свій час.

День захисту дітей вже багато років відзначається на всій планеті. В цей день особливо гостро піднімається тема  дитинства.

В бібліотеці, до Дня захисту дітей, відбулося відкриття дитячого куточку, де розмістились казкові персонажі, м’які іграшки, тощо. Завітали до бібліотеки вихованці дитячого садочку «Сонечко». Відгадували назви загадки, пограли в ігри, переглянули книжечки та отримали солодкі подарунки.       

 

Вишивка - то пісня України!

 Третій четвер травня – Всесвітній день вишиванки.

У бібліотеці проведено фото-дефіле у вишиванках.

                                                                                Сорочку-вишиванку                                                                                                            До самого світанку                                                                                                              Вишивала дівчина в сиву давнину.                                                                                     Схрещувались ниточки,                                                                                                       Розквітали квіточки:                                                                                                         Ружі та барвінок, вздовж по полотну.

    Народне прислів'я каже: «Без верби і калини нема України». До сказаного слід додати: «І без вишиванки». Тому що вишиваний рушник і вишита сорочка давно стали українськими народними символами - оберегами. Нас, українців, по вишиванках  і чарівних рушниках-оберегах упізнають в усьому світі.

Є на вишиванці розмаїті квіти —

Це ж Україна наша перлами розшита.

Є на ній і гори, є на ній долини,

Все, що є найкраще на Вкраїні милій.

Є на ній і півники святкові,

Є на ній і квіти малинові.

Синя нитка — птиці прилітають,

А червона — квіти розквітають.

Листя вишиванки зеленаве,

Голуб із голубкою — до пари.

Щоб любов до краю розквітала,

Слава України не пропала.

Вишивали прабабусі руки,

Щоби пам'ятали внуки і правнуки.

Щоби своїм дітям в пам'ять передали,

І щоб рідну землю завжди шанували.

Матінко Небесна, на руках із Сином

Від біди й недолі збережи Вкраїну,

Від рук загребущих, лиха і напасті,

Щоб як вишиванка розквітало щастя.

Василь Стефаник - володар дум селянських.

      Василь Семенович Стефаник — визначний український письменник кінця XIX — початку ХХ століття, неповторний майстер соціально-психологічної новели.

     Народився Василь Семенович Стефаник 14 травня 1871 р. в с. Русові Снятинського повіту на Станіславщині (тепер Івано-Франківщина) в сім’ї заможного селянина. Початкову освіту здобув у рідному селі, а потім у Снятинській міській школі, продовжив навчання у польській гімназії в Коломиї, яку не закінчив, був виключений за політичну діяльність.

      У Коломийській гімназії В. Стефаник багато працював над собою, поповнював знання самоосвітою. Саме тут починають формуватись його літературно-естетичні погляди. Брав активну участь у діяльності таємного товариства гімназистів, що займалось агітаційною роботою серед селян Покуття. Після завершення навчання в Дрогобицькій гімназії В. Стефаник з перервами навчався в Краківському університеті (1892—1900). Як депутат австрійського парламенту (1908—1918) В. Стефаник допомагав населенню свого виборчого округу. До нього зверталися зі скаргами, за порадами, і він завжди захищав інтереси народу в суді й старостві.          Початок літературної діяльності Стефаника припадає на 90-ті роки ХІХ ст. Період 1897—1901 років був розквітом його літературною таланту, напруженої письменницької праці. У 1899 році в Чернівцях вийшла перша збірка новел Стефаника «Синя книжечка». В 1900 році у Львові — друга збірка «Камінний хрест», в 1901 — третя збірка «Дорога». До четвертої книжки Стефаника «Моє слово» (1909) увійшли всі новели збірок та дві нові — «Моє слово», «Суд». Після цього у літературній діяльності Василя Семеновича настає перерва аж до 1916 р. Він пише новели антивоєнного спрямування «Марія», «Дівоча пригода». У 1926 році виходить збірка новел «Земля», куди увійшли нові твори на злободенні теми. А наступного року прогресивна громадськість Західної України відзначає 30-річчя літературної діяльності В. Стефаника.

     В останні роки життя письменник тяжко хворіє. Помер В. Стефаник 7 грудня 1936 р. у селі Русові, де й похований.

     В. Стефаник написав 60 новел та оповідань. Наслідуючи тогочасну модерністську літературу, він «створив собі свій світ». Однією з особливостей стилю Стефаника є надзвичайна стислість, лаконізм та глибокий ліризм. Його новели не обтяжені описом побуту, зовнішніх умов. Головна увага зосереджується на відтворенні психологічних переживань героїв, викликаних трагічними подіями в їхньому житті.

    У роки перебування Західної України під владою Польщі Стефаник жив майже безвиїзне в с. Русів, де й писав останні твори у вільну від хліборобської праці хвилину.

    До самої смерті не полишало Стефаника бажання "сказати людям щось таке сильне і гарне, що такого їм ніхто не сказав ще". І на його долю випало найбільше для художника щастя — він сказав те, що хотів, і сказав так, як хотів.

     Онлайн огляд життєвого та творчого шляху В. Стефаника.

Ми пам'ятаємо...

 

Маки червоні знов розквітають, Пам'ять дідів бережуть. І до вогню, що серця зігріває, Їхні онуки ідуть.

Україна та світ сьогодні відзначають День пам'яті та примирення. Надзвичайно важливо згадувати та вшановувати подвиг ветеранів, котрі боролись з нацизмом і перемогли його.

День пам'яті та примирення і День Перемоги над нацизмом у Другій світовій має бути нагадуванням про страшну війну, а найважливішим підсумком війни має бути вміння цінувати Мир.

Працівники бібліотеки та Будинку культури організували акцію '' Ми пам'ятаємо''.

Безмежна вдячність всім, хто взяв у ній участь, хто пройшов вшанувати пам'ять і покласти квіти до Обеліску воїнами односельчанам, пам'ятнику Воїнам визволителям та на могилу Вані Єріну.