Рідна мова - життя духовного основа!

 

    Щороку, 21 лютого, світова спільнота відзначає Міжнародний день рідної мови.

    Мова – це історія народу, його світогляд, інтелектуальний та духовний результат кількатисячної еволюції кожного етносу. Без своєї мови, своєї самобутньої культури немає народу. Мова – найважливіший засіб спілкування людей і пізнання світу, передачі досвіду з покоління в покоління.

    Варто знати, що згідно зі статтею 10 Конституції України «Державною мовою в Україні є українська мова». Але в Україні є також і мови, які знаходяться на межі зникнення: зокрема, діалекти ромської мови, кримчанська, урумська мови, а також галицький діалект караїмської мови.

    Українці за свою історію постійно боролися за право писати, читати та говорити рідною мовою.

    Поет Володимир Сосюра писав: “Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема”.

    Тож ми закликаємо  співвітчизників продукувати моду на українську мову, берегти рідне слово, проносити його крізь віки.

    В бібліотеці відбулася година інформації для учнів 1 – 9 класів.

У нашій пам'яті вони назавжди залишились.

 

    20 лютого українці вшановують День пам’яті Героїв Небесної Сотні, згадуючи найтрагічніші дні масових розстрілів протестувальників під час Революції Гідності 2013–2014 років.

    Саме 20 лютого 2014 року в середмісті Києва загинуло найбільше людей – 48. Їх разом з іншими 54 загиблими та смертельно пораненими учасниками мирних протестів упродовж зими 2013–2014 років і п’ятьма активістами Майдану, які загинули навесні 2014 року за демократичні цінності та територіальну  цілісність України, назвали Героями Небесної Сотні.

    В бібліотеці ми щорічно згадуємо героїв, вшановуємо їх  пам'ять, проводимо бесіди, а цього річ провели історичну он-лайн мандрівку для користувачів різного віку.

    Слава Україні! Героям Слава!

День єднання України 2022

 

 День єднання — державна акція, що відбулася 16 лютого 2022 року згідно з Указом Президента України. День єднання, було оголошено з метою об'єднатися перед лицем загрози вторгнення РФ.

Цього дня замайоріли національні прапори, українці одягли синьо-жовті стрічки щоб показати всьому світу нашу єдність.

Жителі нашого села також взяли участь в державній акції, приуроченій Дню єднання.

Творець українського байкарства.

 

    Народився 2 лютого 1812 року  на хуторі Убіжище (нині с. Мар'янівка Полтавської області) в родині дрібного поміщика.

    У 1831 року закінчив Ніжинську гімназію вищих наук, де вчився з М. Гоголем, В. Забілою. Цікавився творчістю І. Котляревського, О. Грибоєдова, О. Пушкіна, Дж. Байрона та ін. Початок літературної діяльності припадає на роки навчання в гімназії.

    Після закінчення гімназії служив у 3-му Малоросійському козачому полку, а 1834 році переїхав до Петербурга. Працював чиновником у Міністерстві народної освіти, з 1835 року  викладав російську словесність у Дворянському полку, а з 1837 року  повністю перейшов на педагогічну роботу. У Петербурзі Є. Гребінка спілкувався з видатними літераторами, співробітничав у літературній пресі, створив гурток, який об'єднав українську літературну й мистецьку інтелігенцію. Літературні вечори відвідували В. Даль, І. Крилов. У 1836 році познайомився з Т. Шевченком.

    З 1831 році  друкувався у російських періодичних виданнях «Московский телеграф», «Отечественные записки» та ін. У 1841 році Є. Гребінка випустив перший український альманах «Ластівка», куди ввійшли твори Т. Шевченка, Г. Квітки-Основ'яненка, Л. Боровиковського, В. Забіли та його власні.

    Українські твори написав, перебуваючи на Полтавщині. Славу йому принесли видані окремою збіркою «Малоросійські приказки» (1834).

    І. Франко вказував, що Є. Гребінка «підніс байку на новий рівень, що мало велике значення для розвитку української літератури в руслі реалізму й народності; посів як байкар перше місце в нашім письменстві».

    Автор ліричних віршів і драматичної поеми «Богдан», він у класичній поетичній формі розкрив красу і багатство української мови, виразив свої патріотичні почуття. Окремі українські і російські пісні покладені на музику.

    Прозові твори Є. Гребінки (понад 40) відзначаються єдністю реалістичних і романтичних мотивів. Роман «Чайковський» (1843) — найпомітніший твір письменника на історичну тематику — відображує дух і характер епохи.

    Помер 15 грудня 1848 році  в Петербурзі. Похований у с. Мар’янівка. Обірвалося багато творчих задумів. Не вдалося видати всього написаного за дуже коротке, але плідне творче життя. В історії нашої культури Є. Гребінка залишився як гуманіст-просвітитель і громадянин-демократ, письменник-реаліст і майстер вишуканої художньої форми, предтеча Т. Шевченка.

    Наша бібліотека пропонує познайомитися з творами  Є. Гребінки як дорослого читача так і дітей.

Крути - бій за майбутнє.

Україна 29 січня вшановує пам'ять Героїв битви під Крутами.

Крути – одна з трагічних і водночас легендарних сторінок в історії українських визвольних змагань 1917-1921 років.

Як відомо, наприкінці грудня 1917 року уряд радянської Росії розпочав відкриту агресію проти Української Народної Республіки. Більшовиків надзвичайно дратувало проголошення Україною самостійності. Спочатку Москва створила окремий «український червоний уряд» зі столицею у Харкові, який фактично оголосив війну незалежній частині держави, а потім рушила і війська – балтійських матросів, червоноармійців-головорізів з Москви, Пітера, Пскова, Смоленська тощо. Подавалося це як «громадянська війна».

Бій під Крутами відбувся 29 січня 1918 року між Ніжином і Бахмачем на Чернігівщині, за 130 кілометрів на північний схід від Києва під час наступу на Київ військ більшовицької Росії під проводом полковника Михайла Муравйова. З кінця грудня 1917 року загін Першої Київської юнацької школи ім. Б. Хмельницького під командою сотника Гончаренка обороняв станцію Бахмач, важливий залізничний вузол на кордоні УНР і РСФРР. 27 січня 1918 до них надійшло підкріплення з Києва – 1-ша сотня новоствореного студентського куреня, складена з добровольців – студентів Українського народного університету, київського Університету Святого Володимира (нині ім. Шевченка), гімназистів старших класів українських гімназій на чолі з сотником Омельченком.

Українські війська зайняли оборону біля станції Крути. Вранці 29 січня 1918 розпочався наступ на українські позиції 4-тисячного більшовицького загону петроградських і московських червоногвардійців. Українське військо, якому судилося вступити в криваву сутичку з цією ордою, налічувало близько 300 бійців Студентського куреню, 250 – Першої української військової школи та майже 40 гайдамаків – оце й усе.

Бій тривав до вечора, було відбито кілька атак, бойові втрати складали до 300 убитих, поранених, полонених. Командир Аверкій Гончаренко віддав наказ відійти до ешелону, який чекав за 2 км. Відступаючи, частина студентської сотні потрапила в оточення, відчайдушно атакувала, але сили були нерівні. Одна чота (взвод) студентів у сутінках втратила орієнтир і вийшла на ст. Крути, уже зайняту червоноармійцями. 27 полонених юнаків (студентів і гімназистів) було розстріляно. Наймолодшим полеглим було по 16 років.

Державний Прапор України.

 

28 січня 2022 року  - 30 років Державниму Прапору України.

Історія нашого стягу – справді багата і цікава – відображає всю історію української державності.

Перші згадки об'єднання синього і жовтого кольору на офіційній символіці датовані 1256 роком – це був герб Львова із зображенням жовтого лева на блакитному тлі, який місту подарував князь Данило Галицький. Також золотий і синій кольори використовували на гербі Галицько-Волинського князівства.

Офіційно синьо-жовту атрибутику почали використовувати у 1848 році, від початку українського національного відродження в Галичині та Буковині. Головна Руська рада оголосила своїм гербом лева на блакитному тлі й синьо-жовтий прапор. Цей самий прапор, тільки з жовтою смугою вгорі, був державним стягом УНР.

Під синьо-жовтим відбулися три проголошення Української державності: 1917, 1941 та 1990 року.

За однією версією, синій на прапорі символізує небо, а жовтий – колосся пшениці. За іншою, це символи двох головних стихій природи: води та вогню. З релігійного погляду, жовтий уособлює Творця, а блакитний – усе земне.

Вперше після Лютневої революції 1917 року синьо-жовті прапори з'явилися в Києві, Одесі та Харкові. 17 березня того ж року було проголошено про організацію Центральної ради. Відтоді у Києві публічно та на офіційному рівні з'являються символи української державності.

Після розпаду СРСР 18 вересня 1991 року президія Верховної ради затвердила за синьо-жовтим поєднанням кольорів статус офіційного прапора країни.

28 січня 1992 року Верховною Радою України затверджений Державний Прапор України.

Воз’єднання українських земель – славетна мить, що поєднала Україну.

                                         

                                             

День Собо́рності України — свято України, яке відзначають щороку 22 січня в день проголошення Акту Злуки Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки, що відбулося в 1919 році. Офіційно в Україні День Соборності відзначають з 1999 року.

В бібліотеці підготовлений перегляд літератури для широкого кола користувачів, та проводяться бесіди, приурочені дню соборності  України.