Вишивка - то пісня України!

 Третій четвер травня – Всесвітній день вишиванки.

У бібліотеці проведено фото-дефіле у вишиванках.

                                                                                Сорочку-вишиванку                                                                                                            До самого світанку                                                                                                              Вишивала дівчина в сиву давнину.                                                                                     Схрещувались ниточки,                                                                                                       Розквітали квіточки:                                                                                                         Ружі та барвінок, вздовж по полотну.

    Народне прислів'я каже: «Без верби і калини нема України». До сказаного слід додати: «І без вишиванки». Тому що вишиваний рушник і вишита сорочка давно стали українськими народними символами - оберегами. Нас, українців, по вишиванках  і чарівних рушниках-оберегах упізнають в усьому світі.

Є на вишиванці розмаїті квіти —

Це ж Україна наша перлами розшита.

Є на ній і гори, є на ній долини,

Все, що є найкраще на Вкраїні милій.

Є на ній і півники святкові,

Є на ній і квіти малинові.

Синя нитка — птиці прилітають,

А червона — квіти розквітають.

Листя вишиванки зеленаве,

Голуб із голубкою — до пари.

Щоб любов до краю розквітала,

Слава України не пропала.

Вишивали прабабусі руки,

Щоби пам'ятали внуки і правнуки.

Щоби своїм дітям в пам'ять передали,

І щоб рідну землю завжди шанували.

Матінко Небесна, на руках із Сином

Від біди й недолі збережи Вкраїну,

Від рук загребущих, лиха і напасті,

Щоб як вишиванка розквітало щастя.