І зупинилось серце молоде, щоб вічно билось серце України.

 

 

 

Щорічно 29 січня відзначають річницю бою під Крутами, знову і знову повертаючись до бою між українськими військовими курсантами та військами червоної армії під командуванням капітана Муравйова під Крутами.

29 січня 1918 року на залізничній платформі в Крутах до 520 українських вояків і студентів з 16 кулеметами та однією гарматою дали бій росіянам, які мали десятикратну перевагу в живій силі, бронепотягах та артилерії.

Бій під Крутами тривав близько шести годин, у ньому загинули від 70 до 100 бійців з української сторони. Втрати більшовицьких військ тоді сягнули 300 людей. Українці затримали росіян на чотири дні, що дало змогу укласти Берестейський мирний договір.

  Ця героїчна та водночас трагічна сторінка нашої історії ознаменувала початок нової епохи пробудження національної свідомості українців, усвідомлення їхнього права жити на власній землі, захищаючи її від зовнішніх ворогів.

Яка ж вдалась сьогодні днина! Що хочеться співать пісень.Моя соборна Україна знов зустрічає новий день!

 

    Сьогодні ми відзначаємо День Соборності України – свято, яке символізує важливий момент в історії нашої країни, коли різні частини України об'єднались у єдину державу.

    Соборність означає, по-перше, об'єднання в одне державне ціле всіх земель, які заселяє конкретна нація на суцільній території. По-друге, — духовну консолідацію всіх громадян держави, їх згуртованість, незалежно від національності.         

      Ідея Соборності стала нашим важливим національним символом. Актуальною вона лишається й нині, коли стоять питання деокупації українських земель й повернення Криму. Адже це теж питання єдності України!.

Лицар українського слова

 

    Степан Васильович Руданський народився 6 січня 1834 року в селі Хомутинці Вінницького повіту в родині сільського священика.

    Початкову освіту отримав у дяка. У 8 років батьки віддали Степана Руданського до Шаргородської духовної школи-бурси (1842–1849). Згодом навчався у Подільській духовній семінарії у Кам’янці-Подільському (1849–1855).

    В 1856 році Руданський приїздить до Петербурга і проти волі батька, вступає не до духовної академії, а до медико-хірургічної.

    У 1859 він почав друкуватися. Писав в жанрі романтичної балади («Розбійник», «Вечорниці», «Упир», «Розмай» та ін.), в них помітний вплив фольклору й Т.Шевченка. Руданський згодом перейшов до громадянської поезії, засудження кріпацтва

    Після закінчення академії Руданський одержав призначення працювати повітовим лікарем на південному побережжі Криму, куди він і приїхав 1861 року.

    У 1861–1873 рр. (тобто 12 років) Руданський працював міським лікарем в Ялті, а також лікарем у маєтках князя Воронцова.

Руданський перекладав з античної та російської літератур (Гомер, Вергілій, Лермонтов).

    У 1869 році його обрали почесним мировим суддею Сімферопольсько - ялтинського мирового округу, бо він був хорошим лікарем і відмінно виконував свої професійні обов’язки.

    Влітку 1872 року в Криму спалахнула епідемія холери, і Руданський взявся винищувати джерела інфекції і сам захворів. Напружена робота, загальне ослаблення організму викликали загострення давнього недуги – туберкульозу легенів.

    У 39-ти річному віці 21 квітня 1873 Руданський помер у Ялті внаслідок спалаху епідемії холери. Поховано його на узгір’ї масандрівського кладовища Ялти.

В бібліотеці для користувачів представлена викладка творів С. Руданського.

С. Бандера - життя присвячене свободі.

 

Степан Бандера –  український політичний діяч, один з чільних ідеологів і теоретиків українського націоналістичного руху, голова Проводу ОУН-Б.

Сьогодні українці відзначають 115 річницю від дня народження Степана Андрійовича.

Народився Степан Андрійович Бандера 1 січня 1909 року в Старому Угрині, що в Івано – Франківській області  в родині греко-католицького священика.

З 1919 по 1927 рік Бандера навчався в Стрийській гімназії. Після її закінчення, в 1928 році він поступає на агрономічне відділення Високої політехнічної школи у Львові. Там Степан Бандера провчився вісім семестрів, але так і не здав дипломного екзамену через свою політичну діяльність.

З 1930 року стає членом ОУН, глибоко пройнявшись її ідеологією. В 1932 – 1933 роках Степан Андрійович стає замісником та керівником Краєвої екзекутиви, так званим комендантом Української Військової Організації (УВО).

У червні 1934 року польська поліція арештовує Степана Андрійовича Бандеру та інших членів ОУН. Під час Варшавського процесу  їх судили за приналежність до ОУН та за організацію політичних акцій. Степана Андрійовича було засуджено до ув’язнення у в’язницях в містах Кельц, Вронках та Берестю, де він почергово відсидів до 1939 року. Навіть там він залишався провідником ОУН та підтримував зв’язок із підпіллям.

У зв’язку з нападом Німеччини на Польщу, ситуація на дільницях, де перебували в’язні стала настільки критичною, що в’язнична адміністрація поспіхом евакуювалась і тим самим всі ув’язнені вийшли на свободу. Паралельно з цим помирає провідник ОУН Євген Коновалець та Провід ОУН очолює Андрій Мельник, полковник. Повернувшись в лави ОУН, Степан Бандера почав вимагати його звільнення та змінення тактики організації. Такі події сприяли виникненню серйозного конфлікту. Його наслідком стало відокремлення від ОУН групи людей, що підтримували Бандеру та утворення  в квітні 1941 року організації ОУН-Б. Він проводив активну боротьбу проти Москви та Радянської влади, за що Радянський уряд бачив у ньому небезпечного ворога.

Внаслідок такої ситуації Степан Бандера постійно змінює місце проживання, переїжджаючи з місця на місце. Остаточно він облаштувався у місті Мюнхен, де навчалася його донька. Там він провів останні роки свого життя за підробним паспортом на ім’я Штефана Попеля.