Лицар українського слова

 

    Степан Васильович Руданський народився 6 січня 1834 року в селі Хомутинці Вінницького повіту в родині сільського священика.

    Початкову освіту отримав у дяка. У 8 років батьки віддали Степана Руданського до Шаргородської духовної школи-бурси (1842–1849). Згодом навчався у Подільській духовній семінарії у Кам’янці-Подільському (1849–1855).

    В 1856 році Руданський приїздить до Петербурга і проти волі батька, вступає не до духовної академії, а до медико-хірургічної.

    У 1859 він почав друкуватися. Писав в жанрі романтичної балади («Розбійник», «Вечорниці», «Упир», «Розмай» та ін.), в них помітний вплив фольклору й Т.Шевченка. Руданський згодом перейшов до громадянської поезії, засудження кріпацтва

    Після закінчення академії Руданський одержав призначення працювати повітовим лікарем на південному побережжі Криму, куди він і приїхав 1861 року.

    У 1861–1873 рр. (тобто 12 років) Руданський працював міським лікарем в Ялті, а також лікарем у маєтках князя Воронцова.

Руданський перекладав з античної та російської літератур (Гомер, Вергілій, Лермонтов).

    У 1869 році його обрали почесним мировим суддею Сімферопольсько - ялтинського мирового округу, бо він був хорошим лікарем і відмінно виконував свої професійні обов’язки.

    Влітку 1872 року в Криму спалахнула епідемія холери, і Руданський взявся винищувати джерела інфекції і сам захворів. Напружена робота, загальне ослаблення організму викликали загострення давнього недуги – туберкульозу легенів.

    У 39-ти річному віці 21 квітня 1873 Руданський помер у Ялті внаслідок спалаху епідемії холери. Поховано його на узгір’ї масандрівського кладовища Ялти.

В бібліотеці для користувачів представлена викладка творів С. Руданського.