Сьогодні ми вклоняємося низько усім, хто не прийшов з війни...

         Щороку в травні ми відзначаємо День Перемоги. Дорогою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всьюсвітову історію війні 1939 - 1945 років. Не зчезне в пам'яті  людській,  не йде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу - його битва, його перемога над фашистами. Можна по-різному ставитися до ІІ Світової  війни, по-різному її називати, але хіба можна забути тих, хто віддав своє життя для щастя інших.

Ніхто не забутий; на попіл ніхто не згорів:

Солдатські портрети на вишитих крилах пливуть.

І доки є  пам'ять в людей і живуть матері,

Допоки й сини, що спіткнулись обкулі, живуть.

       Нелегке наше сьогодення не може заступити радості приходу весни, а разом з нею і Дня Перемоги. Цей день залишиться для нас завжди затьмарений від гіркоти втрат і осяяний сонцем Перемоги. Його наближували, як могли, люди, котрим було дуже нелегко в ті воєнні літа і яким найважче сьогодні. У довічному боргу наше покоління і перед тими ветеранами війни, кому пощастило пройти через чорнило битв і дожити до світлого Дня Перемоги. Все менше їх залишається в життєвому строю. Даються взнаки і опалена війною молодість, сирі окопи і бліндажі, голод і холод, хвороби і рани. Їхні груди вкриті медалями, на скронях - сивина, але вони  пам'ятають ті страшні часи, хоч часто їм і не хочеться про них згадувати.
        Мільйонам людей назавжди врізавсяю  в  пам'ять перший день ІІ Світової  війни. Чорною тінню фошистської навали, димом пожеж, смертю і руїнами звалився він на нас. І враз неділля 22 червня 1941 року, мирний день відпочинку  обернувся довгими роками страждань.
         З села Бобрівник на фронт пішли 494 чоловіки. 125 солдат на назавжди лишились на полях битв. 92 людини були вивезені на примусові роботи до Німетччини.
         Мільйони людей забрала ІІ Світова  війна. Це важко усвідомити. Смерть однієї людини - це трагедія. А коли мільйони... Загиблим не болить. У живих продовжують кровоточити рани: у ветеранів, які втратили своїх друзів - однополчан, рідних і близьких, душі, які простріляні похоронками, у рано посивілих дітей війни, які не побачили своїх батьків і пережили пекло окупації.
        Під час визволення села Бобрівник загинув 21 визволитель. В центрі села  знаходиться братська могила, де встановлений пам'ятник  Воїнам Визволителям, біля якого щорічно проводяться урочистості до Дня Перемоги, вдячні жителі постійно приносять квіти, вшановують загиблих хвилиною мовчання.
        Мільйони людей  в усьому світі знають про звіряче обличчя фашизму  з книг,  документальних та художніх фільмів.
        Кожна людина зберігає в пам'яті момент свого життя, який здається їй другим  народженням, переломом у всій подальшій долі. Війна живе в душах переживших  такими спогадами, що вони ніколи не зможуть забути цю страшну війну тривалістю в 1418 днів і ночей.
       Багато ветеранів відійшло вже у вічність. В селі Бобрівник залишилися два учасники бойових дій ІІ Світової війни: Пиляй Іван Григорович та Лемешко Петро Якович.
      А скільки  матерів, сестер, коханих чекали і недочикалися своїх синів, братів, чоловіків

До тебе, людино, звертаюсь:

Залиш на хвилинку щоденні турботи.

З собою побудь у глибокій скорботі, 

Згадай чоловіка, товариша, брата,

Дружину, сестру чи посивілу матір.

        День Перемоги став великим святом людства. Хочеться зібрати всі квіти землі і покласти їх до ніг ветеранів. Ратний подвиг батьків, дідів і прадідів у ІІ Світовій війні ніколи не може бути забутим!